Я боюсь твоїх очей... Пам'ятаю - 
Тим янтарним холодом камені
Мої безсонні ночі у зграю
Збирали тепла промені.

Я молила цілий день крилами:
"Відпусти сновидіння на волю"!
Ти лише льодовими брилами
Зігрівав, не давав покою.

Ти зимовий вогонь. Зараз же
Я сама, наче крига, міцнішаю.
Моє серце - спалене протеже.
Почуття на мій айсберг не вішають.

Та я все ще боюсь очей. Знаєш,
Так красиво ніхто не брехав іще.
Коли знову тепло пізнаєш,
Я молю, ти розтань лише.